25 квітня 2017 року – відбувся семінар, присвячений міжнародним договорам України з сімейно-правових питань

25 квітня 2017 року відбувся семінар на тему: «Міжнародні договори в правовій системі України: сімейно-правовий аспект», організований Секцією міжнародного сімейного права Комітету сімейного права Асоціації адвокатів України, Американським центром загального права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Студією сучасного права та Центром сімейно-правових досліджень. У заході взяли участь юристи-практики, науковці, державні службовці та громадські діячі, до сфери інтересів яких належать особливості дії міжнародних договорів на території України та специфіка практичного застосування окремих договорів до сімейних правовідносин.

Семінар розпочався зі вступного слова його модератора – Ольги Романівни Поєдинок, к.ю.н., адвоката, докторанта кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, голови правління Студії сучасного права, голови Комітету юридичної освітньої політики та Секції міжнародного сімейного права Комітету сімейного права Асоціації адвокатів України. Пані Ольга навела кілька причин, через які саме цю тему було обрано для першого заходу Секції міжнародного сімейного права Комітету сімейного права Асоціації адвокатів України. По-перше, міжнародний договір є водночас є джерелом міжнародного права та національного права України. По-друге, міжнародний договір може як регулювати сімейні відносини, ускладнені іноземним елементом, так і визначати правовий статус різних категорій учасників сімейних правовідносин, якщо їхній склад є повністю вітчизняним. По-третє, в Україні ще не склалося загального підходу до місця та особливостей дії міжнародних договорів у правовій системі України.

Саме розгляду останнього проблемного питання й присвятила свою доповідь пані Поєдинок. На її думку, труднощі з визначенням місця міжнародного договору в правовій системі України пов’язані з тим, що в ст. 9 Конституції України йдеться про те, що лише чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Водночас, ст. 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року вимагає добросовісного виконання кожного чинного договору незалежно від способу надання згоди на нього. У зв’язку з цим доповідачка порекомендувала звернутися до ст.ст. 15 та 19 Закону України «Про міжнародні договори України», а також на Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя», у п. 2 якої йдеться, серед іншого, про те, що «частиною національного законодавства слід розглядати не тільки ратифіковані Верховною Радою України міжнародні договори України, а й ті міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано в інших формах, погоджених сторонами… [В]ирішуючи (долаючи) колізію між нормою міжнародного договору, який набрав чинності для України не шляхом надання згоди Верховною Радою України на його обов’язковість у формі ратифікації, і нормою іншого акта законодавства України, слід враховувати юридичну силу акта законодавства, яким було надано згоду на обов’язковість міжнародного договору України… Норми такого міжнародного договору застосовуються в порядку, передбаченому для відповідного акта законодавства України, з урахуванням співвідношення законодавчого акта і підзаконного нормативно-правового акта».

Другий виступ семінару виявився для його учасників чи не найбільш очікуваним, оскільки був присвячений особливостям стягнення аліментів за кордоном, а саме ця категорія справ є дуже поширеною. Розказати про особливості дії міжнародних договорів України у сфері аліментних зобов’язань організатори запросили Тетяну Володимирівну Рябець, заступника начальника відділу міжнародної правової допомоги у цивільних справах Міністерства юстиції України. Серед іншого, пані Рябець розкрила специфіку роботи Мін’юсту з «найпопулярнішими» серед українських громадян державами: США, Італія, Німеччина, Ізраїль. Вона звернула увагу на те, що наявність договору про правову допомогу між Україною та іноземною державою значною мірою полегшує задачу отримання звідти аліментів, причому у випадку дії у відповідних міждержавних відносинах і дво-, і багатосторонньої угод доцільніше оформлювати звернення на підставі двостороннього договору. Якщо ж міжнародний договір відсутній узагалі, то українському громадянинові доведеться звертатися до уповноважених органів іноземної держави безпосередньо, причому таке звернення може вимагати участі іноземного адвоката. Крім того, Тетяна Володимирівна порекомендувала адвокатам звернути увагу на Інструкцію про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень від 27.06.2008 № 1092/5/54, а також вимагати стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Іще одній актуальній для України темі – усиновленню – була присвячена доповідь Віктора Ярославовича Калакури, к.ю.н., доцента, завідувача кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Пан Калакура розказав про особливості міжнародно-правового регулювання відносин у сфері усиновлення, основою якого є Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута) 2008 року та Конвенція про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення 1993 року, яка, незважаючи на неодноразові спроби ратифікації, для України досі не діє. На думку Віктора Ярославовича, участь України в універсальній конвенції з питань усиновлення була б украй бажаною, що не виключає роботи й на двосторонньому рівні. Крім того, доповідач наголосив на необхідності вживати заходів щодо «відновлення» інтересу іноземців до усиновлення дітей в Україні (відмова від п’ятирічного вікового цензу, забезпечення таємниці усиновлення), а також забезпечення належного нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями.

Після перерви робота семінару продовжилася виступом к.ю.н., адвоката, медіатора, Керівника ТОВ «Юридичне агентство Ганни Гаро», Голови Комітету сімейного права Асоціації адвокатів України, члена правління Центру сімейно-правових досліджень та Студії сучасного права Ганни Олександрівни Гаро на тему: «Проблемні питання визнання та виконання іноземних судових рішень у сімейних справах на території України та зарубіжних держав (на прикладі США та Німеччини)». Насамперед, пані Ганна окреслила два способи визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів: на основі міжнародних договорів, укладених між Україною та іншими державами, та за принципом взаємності, у разі відсутності укладених міжнародних договорів, причому відносно рішень іноземних судів, що не підлягають примусовому виконанню, український законодавець прямо не зазначає про презумпцію наявності принципу взаємності. Крім того, вона проаналізувала положення ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», Розділу 8 Цивільного процесуального кодексу України «Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні», а також Європейської Конвенції про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми 1980 року, Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, Конвенції про стягнення аліментів за кордоном 1956 року та Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інші форми сімейного утримання 2007 року. Зазначені міжнародні договори досліджувались із урахуванням участі в них заявлених у темі доповіді держав (України, США та ФРН).

Наступною стала доповідь Анни Володимирівни Ющак, LL.M (Європейський університет Віадріна, ФРН), адвоката, директора департаменту цивільного та сімейного права Української іноземної юридичної колегії, члена ради та заступника голови Секції сімейної медіації Комітету сімейного права Асоціації адвокатів України, члена правління Центру сімейно-правових досліджень і Студії сучасного права, на тему: «Особливості виконання на території України Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року». Розібравши питання термінології та наголосивши на тому, що батьки також можуть вважатися викрадачами, пані Анна надала учасникам семінару повний перелік документів, прийнятих на виконання Конвенції, та проаналізувала практику її застосування українськими судами. Чи не найбільш проблемним питанням, на її думку, є виконання в Україні судових рішень про повернення дитини за кордон, адже новий Закон України «Про виконавче провадження» 2016 року, на жаль, не вніс ясності в це питання.

Останній виступ заходу було присвячено практиці Європейського суду з прав людини у сфері сімейних правовідносин, адже ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнає за нею статус джерела права в Україні. Про найважливіші рішення Суду за ст. 8 (Європейської) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод учасникам семінару розповіла Віра Володимирівна Михайленко, адвокат, керівник Секції міжнародного захисту прав Комітету з міжнародного права Асоціації адвокатів України. Передусім, пані Михайленко розкрила питання про те, як Європейський суд розуміє поняття сімейного життя особи. Крім того, вона навела доволі широкий перелік питань, що розглядалися цим органом як пов’язані з сімейним життям: спадкові права, домашнє насильство, висилка іноземців, ув’язнення, місце відбування покарання, екологія тощо. Віра Володимирівна також детально зупинилася на рішеннях Суду з питань сімейних правовідносин, винесених щодо України.

Наприкінці заходу всі доповідачі отримали подяки від Асоціації адвокатів України. Крім того, адвокати, які взяли участь у роботі Круглого столу, одержали сертифікати із зазначенням кількості залікових балів відповідно до Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, оскільки захід було акредитовано Експертною радою з питань акредитації та сертифікації при Національній асоціації адвокатів України.

Учасники семінару високо оцінили професійний рівень доповідачів, якість їхніх презентацій та інформаційну насиченість заходу в цілому. У свою чергу, організатори вдячні учасникам за інтерес до заходу та активну участь у дискусії.

Фото з заходу за цим посиланням